Про виставку
Попри усталені стереотипи війна завжди була справою всіх. Гендер не захищає від куль, ракет та насилля окупантів. У поточній війні росії проти України тисячі жінок захищають свою країну від агресора. Воїнки, медикині, волонтерки героїчно боронять рідний край. Проте у війні розкриваються також безліч інших ролей та досвідів – зокрема жіночих – про які ми говоритимемо у цій виставці.
Десять років тому російська федерація вдерлася в Україну, тимчасово незаконно окупувала Крим і частини Донецької та Луганської областей, а два роки тому розпочала вже повномасштабне вторгнення на інші території незалежної держави. Тисячі людей було вбито, мільйони втратили свої домівки, сотні тисяч опинились у тимчасовій окупації. Яким був і є досвід жінок під час цих подій? Виставка прислухається до жіночих голосів і намагається розчути відповіді, навіть коли це лише мовчання.
Мистецький простір, створений жінками-мисткинями, розповідає про власне проживання війни, а також про інших жінок, що мали чи мають подібний досвід. Головна увага зосереджена на останньому десятилітті в тимчасово окупованому Криму, перш за все навколо історій жінок, які в умовах окупації наважуються на відкриту боротьбу за свої права та свободи, ризикують і стають політичними бранками окупаційного російського режиму. Поруч із цим екстремальним досвідом постають інші способи проживати травматичну дійсність та стратегії опанування непідвладної реальності. Паралельно ми також торкаємось історичного та культурного контексту історії жінок на півострові, аби зробити спробу зрозуміти причини зла і віднайти джерела життєспроможності та спротиву.
Як проживають свої життя по різні лінії фронту жінки з Криму, та які стратегії боротьби вони обирають? Що спільного між українками в різних обставинах однаково складного для всіх часу? Як пережити окупацію та наважитись на спротив? З чого виростає сила жіночого опору? Чим живиться солідарність? Як вберегти пам’ять та плекати ідентичність у загрозливих обставинах? Що, зрештою, спонукає жінку пожертвувати собою заради майбутнього рідного краю і стати символом спротиву для майбутніх поколінь? І чим може бути мистецтво в умовах екзистенційної загрози?
Виставка “Ломикамінь. Жіночий спротив у Криму” обертається довкола цих питань, уважно прислухаючись до індивідуальних історій життя кожної жінки. Усі вони про різні досвіди, які не можна і не варто порівнювати. Усі вони мають бути однаково проявлені, висловлені та почуті.
Ломикамінь – це тендітна непримітна квітка, що росте на кримському високогір’ї. Ендемік Криму. Поетичну назву рослині дала Леся Українка, коли побачила серед мерзлого каміння та мохів це втілення життєстійкості. Загроженість усього живого на тимчасово окупованих росією територіях розповсюджується і на дивовижну квітку, що стала символом жіночого спротиву в Криму і дала назву цій виставці.
Тетяна Філевська, кураторка, креативна директорка Українського Інституту Понад 20 років працює в культурі. В портфоліо – фестивалі, конференції, виставки, освітні курси, книги, фільми. Закінчила філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Авторка книг «Казимир Малевич. Київський період 1928-1930», «Казимир Малевич. Київський аспект» та «Дмитро Горбачов. Случаї». Креативна продюсерка фільмів “Малевич. Народжений в Україні” та “Малевич”. Викладає в Українському католицькому університеті, Дипломатичній академії України імені Геннадія Удовенка. Кураторка публічної програми українського павільйону на 59-й Венеціанській бієнале, присвяченій деколонізації.
Десять років тому російська федерація вдерлася в Україну, тимчасово незаконно окупувала Крим і частини Донецької та Луганської областей, а два роки тому розпочала вже повномасштабне вторгнення на інші території незалежної держави. Тисячі людей було вбито, мільйони втратили свої домівки, сотні тисяч опинились у тимчасовій окупації. Яким був і є досвід жінок під час цих подій? Виставка прислухається до жіночих голосів і намагається розчути відповіді, навіть коли це лише мовчання.
Мистецький простір, створений жінками-мисткинями, розповідає про власне проживання війни, а також про інших жінок, що мали чи мають подібний досвід. Головна увага зосереджена на останньому десятилітті в тимчасово окупованому Криму, перш за все навколо історій жінок, які в умовах окупації наважуються на відкриту боротьбу за свої права та свободи, ризикують і стають політичними бранками окупаційного російського режиму. Поруч із цим екстремальним досвідом постають інші способи проживати травматичну дійсність та стратегії опанування непідвладної реальності. Паралельно ми також торкаємось історичного та культурного контексту історії жінок на півострові, аби зробити спробу зрозуміти причини зла і віднайти джерела життєспроможності та спротиву.
Як проживають свої життя по різні лінії фронту жінки з Криму, та які стратегії боротьби вони обирають? Що спільного між українками в різних обставинах однаково складного для всіх часу? Як пережити окупацію та наважитись на спротив? З чого виростає сила жіночого опору? Чим живиться солідарність? Як вберегти пам’ять та плекати ідентичність у загрозливих обставинах? Що, зрештою, спонукає жінку пожертвувати собою заради майбутнього рідного краю і стати символом спротиву для майбутніх поколінь? І чим може бути мистецтво в умовах екзистенційної загрози?
Виставка “Ломикамінь. Жіночий спротив у Криму” обертається довкола цих питань, уважно прислухаючись до індивідуальних історій життя кожної жінки. Усі вони про різні досвіди, які не можна і не варто порівнювати. Усі вони мають бути однаково проявлені, висловлені та почуті.
Ломикамінь – це тендітна непримітна квітка, що росте на кримському високогір’ї. Ендемік Криму. Поетичну назву рослині дала Леся Українка, коли побачила серед мерзлого каміння та мохів це втілення життєстійкості. Загроженість усього живого на тимчасово окупованих росією територіях розповсюджується і на дивовижну квітку, що стала символом жіночого спротиву в Криму і дала назву цій виставці.
Тетяна Філевська, кураторка, креативна директорка Українського Інституту Понад 20 років працює в культурі. В портфоліо – фестивалі, конференції, виставки, освітні курси, книги, фільми. Закінчила філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Авторка книг «Казимир Малевич. Київський період 1928-1930», «Казимир Малевич. Київський аспект» та «Дмитро Горбачов. Случаї». Креативна продюсерка фільмів “Малевич. Народжений в Україні” та “Малевич”. Викладає в Українському католицькому університеті, Дипломатичній академії України імені Геннадія Удовенка. Кураторка публічної програми українського павільйону на 59-й Венеціанській бієнале, присвяченій деколонізації.
читати більше
закрити
УЧАСНИЦІ
Лія Достлєва і Юлія По
Невеликий фізичний об'єкт, камінь, який легко поміщається в долоні, стає носієм пам'яті про насолоду від місця, матеріальним доказом певних приємних подій у минулому. Тепер, після анексії Криму, ці сувеніри набувають для українців додаткового символічного значення і стають крихкою ланкою між набутим і втраченим, душевним і фізичним, уявним і побаченим.
Еміне Зіятдінова
Проєкт "Крим. Дім" є візуальною послідовністю, що відображає досвід родини фотографки та більшої – кримськотатарської – спільноти, яка шукає свій дім в складному геополітичному середовищі перед та після анексії Криму Росією в березні 2014 року. Для Зіятдінової камера та записувач стали інструментами пошуку відповідей: Хто я? Куди я належу? Що таке Дім? Вони дозволили їй розкрити сімейні історії минулого і сучасного Криму, які відсутні або спотворені залишковими радянськими та російськими пропагандистськими наративами.
Авторка також рефлексує щодо анексії Криму Росією у 2014 році, коли кримські татари знову стали об'єктом політичних переслідувань. Фотографії охоплюють спокійні моменти повсякденного життя та пейзажів в Криму, з практично невидимою політичною напругою, що поступово наростає. Почуття Дому замінюється відчуттям нестабільності та страху, якими супроводжується репресивна політична машина та пропаганда держави.
Фотографії для проєкту були зроблені в період з 2008 по 2016 роки. Відеоряд був знятий та створений у 2015–2016 роках.
Авторка також рефлексує щодо анексії Криму Росією у 2014 році, коли кримські татари знову стали об'єктом політичних переслідувань. Фотографії охоплюють спокійні моменти повсякденного життя та пейзажів в Криму, з практично невидимою політичною напругою, що поступово наростає. Почуття Дому замінюється відчуттям нестабільності та страху, якими супроводжується репресивна політична машина та пропаганда держави.
Фотографії для проєкту були зроблені в період з 2008 по 2016 роки. Відеоряд був знятий та створений у 2015–2016 роках.
Еміне Зіятдінова
Ця серія фотографій — візуальна послідовність, що відображає досвід кримських татар, які знайшли свій дім у складному геополітичному середовищі перед і після анексії Криму Росією в березні 2014 року. Коли це сталося, кримські татари як група знову стали мішенню держави політичні переслідування. На всіх фотографіях відображені тихі моменти повсякденного життя та пейзажі Криму, де майже непомітно зростає політична напруга. Відчуття дому замінюється відчуттям нестабільності та страху, які супроводжуються державною репресивною політичною машиною та пропагандою. Фотографії, зроблені в Криму з 2008 по 2021 роки.
Алевтина Кахідзе
Алевтина Кахідзе присвятила один зі своїх проєктів Ірині Данилович – правозахисниці, активістці, що зазнала переслідувань з боку РФ у Криму. Після російського вторгнення в Україну у 2022 році Ірину арештувала російська окупаційна влада у тимчасово окупованому Криму. Наразі Ірина залишається в місці позбавлення волі.
Кахідзе неодноразово говорить у своїх творах про незаконно ув’язнених окупантами в Криму – велику кількість політв'язнів, активістів та активісток українського та кримськотатарського походження, а також мирне населення. Постійно продовжує з’являтись інформація, що ув’язненим не надають гідної медичної допомоги, катують та піддають тортурам. Алевтина Кахідзе робить акцент на цих ситуаціях, робить їх історії видими.
Кахідзе неодноразово говорить у своїх творах про незаконно ув’язнених окупантами в Криму – велику кількість політв'язнів, активістів та активісток українського та кримськотатарського походження, а також мирне населення. Постійно продовжує з’являтись інформація, що ув’язненим не надають гідної медичної допомоги, катують та піддають тортурам. Алевтина Кахідзе робить акцент на цих ситуаціях, робить їх історії видими.
Алевтина Кахідзе
Під час Другого Парламентського саміту Кримської платформи у Празі 24 жовтня 2023 року відбувся сайд-івент, в рамках якого Алевтина Кахідзе представила перформанс та арт-інтервенцію під назвою "Making spaces". Ця подія включала в себе створення "живих малюнків", де художниця відтворювала історію Криму, починаючи від найдавніших часів.
У межах перформативної події Кахідзе відобразила важливі події історії Криму. На завершення перформансу художниця вшанувала тих, кого незаконно ув’язнили окупанти в Криму.
У межах перформативної події Кахідзе відобразила важливі події історії Криму. На завершення перформансу художниця вшанувала тих, кого незаконно ув’язнили окупанти в Криму.
Марія Куліковська
Cоціальна скульптура «Пліт Крим» – довготривалий проєкт Марії Куліковської, який розпочався у серпні 2016 і триває досі. В його рамках було проведено майже з десяток перформансів, декілька персональних виставок та лекцію-перформанс.
У Києві з 16 по 19 серпня серед розкішних ресторанів і яхт тимчасово з'явився міграційний парламент переселенців «Пліт КримА» – рятувальний пліт з неоновою вивіскою. На борту плоту жила українська художниця Марія Куликовська – корінна кримчанка, яка отримала статус «переселенки» 18 березня 2014 року. Виживання художниці залежало від співчуття інших людей, що стало тим специфічним актом, яким Марія хотіла підкреслити вразливість людей, які втратили домівку, і закликати громаду співчувати їм. «Пліт КримА» був і є живою крапкою на карті, яка стала місцем зустрічей.
Після цього Марія продовжила цей проєкт за кордоном, де провела ще вісім перформансів.
У Києві з 16 по 19 серпня серед розкішних ресторанів і яхт тимчасово з'явився міграційний парламент переселенців «Пліт КримА» – рятувальний пліт з неоновою вивіскою. На борту плоту жила українська художниця Марія Куликовська – корінна кримчанка, яка отримала статус «переселенки» 18 березня 2014 року. Виживання художниці залежало від співчуття інших людей, що стало тим специфічним актом, яким Марія хотіла підкреслити вразливість людей, які втратили домівку, і закликати громаду співчувати їм. «Пліт КримА» був і є живою крапкою на карті, яка стала місцем зустрічей.
Після цього Марія продовжила цей проєкт за кордоном, де провела ще вісім перформансів.
Юлія По
Усі фотографії в цьому щоденнику — це принт-скрін із записів прямого ефіру, відеозаписів, знятих журналістами, а також ролики перехожих, завантажені в Інтернет під час анексії Криму в лютому-березні 2014 року.
Жіночий рух опору “Зла Мавка”
Зла Мавка – це жіночій рух спротиву, який об’єднує понад сто його учасниць на окупованих територіях України. Це сміливі жінки, які щодня чинять опір російським окупантам. Щоденники – це їх спосіб розповісти свої історії, поділитися почуттями та бути почутими за межами окупації.
Щоденникові записи Мавок публікуються в телеграм-каналі “Зла Мавка” https://t.me/zlaya_mavka. На виставці представлені історії Мавок з Криму.
Щоденникові записи Мавок публікуються в телеграм-каналі “Зла Мавка” https://t.me/zlaya_mavka. На виставці представлені історії Мавок з Криму.
Іфігенія в Тавриді. Леся Українка в Криму
Ця експозиція представляє речі та документи, що були зібрані під час кураторського дослідження до виставки, та окреслює історичний контекст, в якому опиняються наші сучасниці. Які наративи, міфи, постаті та досвіди жіночого спротиву існували навколо Криму до його тимчасової окупації? До яких голосів озиваються сучасні активістки, мисткині та громадянки? З якого коріння виростає та чим підживлюється сила жіночого спротиву в Криму?
Алевтина Кахідзе
4 грудня 2022 року російські силовики затримали кримську татарку Леніє Умерову після перетину грузинсько-російського кордону нібито за порушення правил режимної зони. Дівчина їхала з Києва до окупованого Криму через погіршення стану її онкохворого батька. До 16 березня російська влада утримує Леніє у полоні. Росіяни висунули кримчанці звинувачення у нібито “порушенні режиму державного кордону”, а також склали низку адмінпротоколів. Першого разу нібито вона не віддавала документи, потім ніби відмовлялась віддавати телефон, а далі двічі за те, що вона "не виходила з машини та чинила опір". Декілька разів їй призначали по 15 діб адмінарешту. А 5 травня 2023 року Лефортовський суд у Москві заарештував кримську татарку Леніє Умерову за підозрою у так званій “державній зраді”. Минув рік як російські силовики затримали Леніє. Суд продовжив їй арешт до січня 2024 року, наразі це останні відомі новини
Алевтина Кахідзе
Цьогоріч у окупованому Криму померла 93-річна Муміне Муртаза-Карабаш. Муміне – учасниця кримськотатарського національного руху та багатодітна мати, нагороджена орденом “Материнська слава” ІІ ступеня. Ще 1944 року її разом із сестрою було депортовано в Узбекистан, проте довгі роки Муміне мріяла про повернення додому: "Ми бачили такі страждання, але я жодного разу не викреслила із серця Крим. Гори, сади, Чорне море, Ускут – ми мріяли повернутися до Криму. Ми сподівалися, що повернемося в Крим”. Там вона вийшла заміж за свого чоловіка Рустема Карабаша.
Команда
Ініціаторка – Таміла Ташева
Кураторка – Тетяна Філевська
Продюсерка – Каріна Качуровська
Менеджерка – Віта Котик
Координація та комунікації – Євген Бондаренко, Неля Гринишин, Мар’яна Сачик, Яна Бойко, Марія Томак, Анна Ситнікова, Катерина Васильєва, Таїсія Ткаченко, Ксенія Калина, Олена Макаєва
Переклад – Мухтар Мухтаров, Віта Котик, Ахтем Амзаєв
Організатори та партнери
ПОДЯКИ
Олександра Вісич
Олена Червоник
Ольга Муха
Тамара Скрипка
Тамара Гундорова
Дана Павличко
Оксана Константинівська
Ірина Щукіна
Валентина Прокіп
Рустем Скибін
Ельміра Аблялімова
Людмила Скринникова
Людмила Моцюк
Марта Кузьма
Гульнара Абдулаєва
контакти
Пресслужба Представництва Президента України в АР Крим